Вже традиційно на початку нового церковного року у нашому храмі виставляємо для почитання мощі святих. Цього року були виставлені мощі св. Миколая. Св. Миколай також відомий під іменами Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас. Св. Миколай зараховується до лику святих як такий, що опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців і лучників. Визнається патроном міст Амстердам (Нідерланди), Барі (італія), Барранкіль (Колумбія).

Перенесення мощів Святого Миколая

В XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, грабувалили міста і села, вбивали їх жителів і супроводжували свої жорстокості зневагою до святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом. Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але і західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

У 1087 році барські та венеціанські купці відбули в Антохію для торгівлі. І ті, і ті думали дорогою назад взяти мощі святителя Миколая і перевезти їх до Італії. У цьому намірі мешканці м. Барі випередили венеціанців і першими прибули в Міри. Наперед були послані два чоловіка, які, повернувшись, повідомили, що в місті все тихо, а в церкві, де перебуває найбільша святиня, вони зустріли лише чотирьох ченців. Негайно 47 чоловік, озброївшись, прибули в храм святителя Миколая, ченці-сторожі, нічого не підозрюючи, показали їм поміст, під яким була прихована гробниця святого, де, за звичаєм, чужоземців помазували миром від мощів святителя. Чернець розповів при цьому про з’явлення напередодні святителя Миколая одному старцеві.

У цьому видінні Святитель наказував бережливіше утримувати його мощі. Ця розповідь надихнула мешканців м. Барі; вони побачили для себе в цьому явленні побажання і ніби вказівку Святого. Щоб полегшити свої дії, вони відкрили ченцям свої наміри і запропонували їм викуп – 300 золотих монет. Сторожі відмовилися від грошей і хотіли сповістити місцевих мешканців про нещастя, що їм загрожує. Але прибульці зв’язали їх і поставили коло дверей своїх сторожів. Вони розбили церковний поміст, під яким була гробниця з мощами. Юнак Матфей у нетерпінні розбив кришку, і італійці побачили, що саркофаг наповнений запашним святим миром. Вони звершили літію, після якої той самий Матфей почав виймати з переповненого миром саркофагу мощі Святителя. Це сталося 20 квітня 1087 року.

Мощі завернули у верхній одяг і перенесли їх на корабель. Звільнені ченці повідомили місту сумну звістку про викрадення іноземцями мощів Чудотворця. Юрби народу зібралися на березі, але було вже пізно… 8 травня кораблі повернулися до Барі, і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Спочатку свято перенесення мощів святителя Миколая відзначалося тільки мешканцями італійського міста Бар.  В інших країнах Християнського Сходу і Заходу воно не було прийняте, незважаючи на те, що про перенесення мощів було широко відомо. Ця обставина пояснюється властивим для середньовіччя звичаєм вшановування переважно місцевих святинь.  Крім того, Грецька Церква не встановила святкування цієї пам’яті, тому що втрата мощів Святителя була для неї сумною подією.

На Русі святкування пам’яті перенесення мощів святителя Миколая з Мір Лікійських у місто Барі 9 (22) травня встановлено згодом після 1087 року на основі глибокого, вже зміцнілого шанування руським народом великого угодника Божого, яке перейшло з Греції одночасно із прийняттям християнства.

У Маларському соборі (10-15.09.1089 р.), скликаному Римським папою Урбаном II з метою примирення церков, брала участь і делегація Київської православної митрополії, яку благословив Митрополит Київський і всієї Руси Іван ІІI. Члени цієї місії були у м. Барі на освяченні перенесеної гробниці св. Миколая.