ІСТОРІЯ ХРАМУ СВ. КЛИМЕНТІЯ ПАПИ

         

Церковний комплекс споруджено за проектом відомого українського архітектора та громадського діяча Івана Левинського у 1894 році.

До 1939 року функціонує як храм та монастир Кармеліток Босих.

1939-1941 р. р. – катівня МГБ.

1941-1944 р. р. – в’язниця гестапо. У дворі храму розстріляно та заховано італійських військовополонених та жертв радянських репресій.

1945-1960 р. р. – розташовано конвойний полк НКВД-МВС, який згодом перебрався на південні околиці міста.

1961-2004 р. р. – режимний об’єкт МТМ та «Укртелеком». Підчас ремонтно-будівельних робіт тут знаходили останки репресованих. Сам храм львівська дирекція «Укртелекому» використовувала як операційний зал для розрахунків та полагодження справ з клієнтами.

Культова споруда (Храм) та прилеглі до нього монастирські приміщення становлять історичну, художню і культурну цінність, здеформовану за період користування не за призначенням. Знята вежа з хрестом, збита мозаїка і хрест над порталом, храм перекрито двома бетонними поверхами, розібрано цегляний мур.

03 квітня 1996 року релігійна громада св. Климентія папи Української Греко-Католицької Церкви зареєстрована як юридична особа Розпорядженням Голови Львівської Облдержадміністрації №363 від 03.04.96 р.

Статут релігійної громади затверджено Єпископом Помічником Львівським Юліаном Гбуром 12.01.96 року.

Свідоцтво про реєстрацію Статуту релігійної громади №363/1.1 від 03.04.96 р.

Релігійну громаду зареєстровано за адресою Храму з монастирем: м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 70.(На той час – Львівська телефонна мережа «Укртелеком»).

На адресу керівництва «Укртелеком» скеровано листи:

Від Митрополита Володимира Стернюка від 09.09.97 р. вх. №1237/19.09.97 р.;

Від Єпископа Помічника Глави УГКЦ Любомира Гузара від 05.08.97р. р-97/820, (та на адресу голови міста) з проханням повернути Храм та прилеглі до нього споруди, які використовуються не за призначенням.

Вищевказаний монастирський комплекс великої мистецької вартості складається з Храму, монастиря та службового будиночка оточеним цегляним муром, про що засвідчують такі довідки:

Довідка Інституту Народознавства від 01.12.97 р.;

Архівна довідка Державного Архіву Львівської області від 04.11.99 р.;

Довідка Департаменту Землеустрою та Планування забудови міста від 26.11.99 р.

Цілий ряд листів від громади св. Климентія папи та Фонду св. Володимира скеровувались на Голову та Департаменти міста, Облдержадміністрацію, Президенту та Депутатам Верховної Ради України.

Зважаючи на прохання від релігійної громади, від Митрополита Володимира Стернюка та Єпископа Помічника УГКЦ Любомира Гузара, виконуючи Розпорядження Президента №53/94-рп від 22.06.94 р. «Про повернення релігійним організаціям культового майна», Львівська Міська Рада прийняла Ухвалу №629 від 27.02.97 р.

                В пункті 2 цієї Ухвали надано в постійне користування Львівський МТМ будинок по вул. Генерала Чупринки, 72 та закріплено земельну ділянку, на якій уже завершено нову будівлю сучасної телефонної станції. Однак запропонована релігійною громадою поетапна передача адміністративних споруд безпідставно затягувалась і, навпаки, велись ремонти церковних споруд (будиночок при храмі) і цинічно заселялась новою адміністрацією «Телекому», мотивуючи так: «як пустимо вас одною ногою, то більше нам нічого не дадуть». Йшла відкрита торгівля храмом Божим. В кінці 1999 року відбулося незаконне і неправомірне включення сакральних будівель в статутний фонд ВАТ «Укртелеком», що потягло за собою зворотній процес вилучення з статутного фонду і передачі законним домаганням релігійної громади.

«Діпромістом» опрацьовано і затверджено Архітектурною Радою міста Львова проект підприємства електрозв’язку і технічний будинок АТС на 20 000 номерів. (Архітектор Я. Мастило).

                Ведуться будівельні роботи (лист Голови Державного Комітету зв’язку України Д. А. Худолія №24 від 04.01.1999 р.).

                Вищевказане дає підставу до прийняття рішення Міськвиконкомом про передачу монастирського комплексу УГКЦ в особі релігійної громади св. Климентія з врахуванням поетапності:

 

І етап	1-й поверх Храму і прилеглий до нього справа службовий будиночок.	до 25 січня 2000 року.
ІІ етап	Решту будівлі храму.	до 1 березня 2000 року.
ІІІ етап	Весь монастирський комплекс оточений цегляним муром.	до 1 січня 2001 року.

 

Від «Укртелеком» дано принципову згоду про поетапне звільнення приміщень культових споруд по вул. Генерала Чупринки, 70. Про це засвідчують листи:

№6/6 524 від 29.03.99 р.;

№30-7/6 від 07.06.99 р.;

№6/11-810 від 21.10.99 р.

У середу, 29 вересня 2011 року депутати Львівської міської ради прийняли рішення про передачу будівлі храму св. Климентія папи та прилеглих до нього приміщень у власність громади парохії св. Климентія папи УГКЦ.

Дана подія є результатом багаторічної клопіткої праці над питанням повернення у власність Церкви приміщення колишнього монастирського комплексу жіночого ордену Кармеліток босих.

В четвер, 1 грудня 2011 року отці освятили хрест та шпиль, які згодом встановили на дзвіницю храму. Висота шпилю 9 метрів та хрест – 2,5 метра.

З серпня 2012 року, в храмі розпочались роботи з демонтажу залізобетонного перекриття, яке розділяло храм на три яруси з перегородками.

«Це дуже знаменна і очікувана подія – оскільки кількадесят років храм перебував у великому занедбанні, багато людей пам’ятають його, як «касу» оплати за телефонні комунікації. Поволі здійснюються слова Євангелія щодо цієї святині: «Богові – боже…», – розповідає настоятель храму о. Юрій Хамуляк.

Громада сподівається, що тепер розпочнеться новий, значно кращий період в історії храму, який за свою недовгу історію пережив багатьох власників, котрі не дбали про нього як про святиню.