"Святий Климентій Папа - священномученик, який загинув у каменоломнях Херсонесу. Його визнають і православні, і католики, тому він є символом єдності, - зазначив отець Юрій Хамуляк. - 8 грудня - день, коли вшановуємо святого Климентія Папу, покровителя нашого храму"

З самого свого народження священномученик Климент, апостол від 70‑ти, був оточений розкішшю та достатком. Після отримання блискучої освіти юнак був наближений до двору Римського імператора. Однак його становище здавалося йому обтяжливим. Все частіше Климент став замислюватися над сенсом життя. Як тільки до Рима дійшла звістка про Христа та Його вчення, юнак негайно вирушив у ті землі, де можна було почути апостольську проповідь. Слова апостола Варнави в Олександрії глибоко вразили Климента. Уважно слухаючи духоносного проповідника, він пройнявся гарячою любов’ю до Христа. Святе Хрещення праведник прийняв від рук апостола Петра у Палестині, ставши його вірним супутником. Опинившись з Петром у Римі, Климент незадовго до смертних страждань апостола прийняв від нього архієрейський сан. Ревно виконуючи апостольське служіння, він перебував на кафедрі близько дев’яти років. Доброчесне життя, милосердя та молитовний подвиг святого папи багатьох навернули до Христа. Серед тих, хто отримав Хрещення від рук Климента, були і раби, і правителі, і члени імператорської родини. Успіхи християнської проповіді не могли залишатися не поміченими прихильниками язичництва. У результаті доносу імператор Траян засудив святого Климента до вигнання у Херсонес Таврійський — на роботи в Інкерманських каменоломнях. Багато духовних чад архіпастиря добровільно вирушили за ним у заслання.

 Коли сповідник прибув на місце свого ув’язнення, то виявилося, що в каменоломнях працює багато християн. Нестерпним випробуванням для засуджених була повна відсутність у горах води. Після того як Климент разом з іншими християнами звершив соборну молитву, Господь у вигляді Агнця відкрив Своєму угоднику місце джерела, з якого утворилася ціла річка. Це чудо вмить прикувало до римського вигнанця загальну увагу. Кожне слово праведника сприймалося з трепетом і любов’ю. Багато язичників прийняли тоді святе Хрещення. Іноді Климент хрестив по 500 чоловік на день. У каменоломнях було вирубано храм, де святитель звершував богослужіння.

 Коли про нові успіхи проповіді Римського папи стало відомо Траяну, він дав наказ убити Климента. Причому вчинити злочин потрібно було вкрай жорстоко: праведника прив’язали до якоря і втопили у морі. Це сталося у 101 р. Вірні учні священномученика Фіва і Корнилій разом з іншими християнами вблагали Господа відкрити їм місцезнаходження мощей їхнього пастиря. Сталося неймовірне: море відступило, і християни знайшли тіло Климента, яке спочивало у нерукотворному храмі. Після цього щороку, в день мученицької кончини святителя, море відступало від берега, й протягом семи днів усі бажаючі могли прикластися до мощей угодника Божого. Так тривало не одне століття. У IX ст. Херсонес відвідали рівноапостольні Кирил і Мефодій. Разом з Херсонеським єпископом Георгієм і константинопольським духовенством вони ублагали Господа відкрити їм мощі Свого угодника. Частину святині Кирил і Мефодій перенесли у Рим. А голова папи Климента пізніше була з честю перенесена князем Володимиром у Київ та поміщена в Десятинній церкві.

 До нас дійшли два послання священномученика до Корінфян. Обидва документи збереглися і вважаються першою писемною християнською пам’яткою, що виникла після апостольських послань.